124 червня на території Меморіального комплексу «Борцям за волю України» відбувся мітинг-реквієм з вшанування пам’яті українських патріотів, замордованих у Стрийській тюрмі енкаведистами у червні 1941 року.

Перед початком панахиди звучить «Реквієм» №4 Моцарта. На газонах – вишивані рушники і запалені лампадки. До могили-саркофагу підходять священники, представники влади, громадських організацій, політичних партій, пересічні стрияни – моляться та покладають квіти й вінки. Пошепки спілкуються між собою, мов би бояться порушити спокій мертвих.

Прикро та щороку все менше людей приходить сюди у третю неділю червня, щоб вшанувати світлу пам’ять невинно вбитих земляків, які назавжди залишились спочивати в окропленій кров’ю та слізьми землі.

1Захід розпочався із вступного слова ведучої – директора краєзнавчого музею «Верховина» Галини Верес. «Нині поминаємо трагічну сторінку історії нашого краю, наших земляків, які у червні 1941 року стали жертвою тоталітарного комуно-більшовицького режиму – були замордовані у Стрийській тюрмі. Тож поєднаймося у спільній молитві до Всевишнього за душі патріотів, що полягли за Україну» - сказала пані Галина. 

1Панахиду за померлих очолив Протосинкел Стрийської єпархії УГКЦ о. Богдан Манишин у співслужінні з керівником прес-служби Стрийської єпархії о. Зоряном Березою, та сотрудником храму Всіх Святих Українського Народу о. Михайлом Галайцем. На завершення о. Богдан зазначив: «З цього трагічного місця, крізь роки, до нас лунає голос невинно вбитих і закатованих вірних українських синів. Лунає, щоб припинити геноцид нашої нації, який триває до сьогоднішніх днів, і щоб почути цей голос, ми маємо пам’ятати минуле та замислитись над тим, що ми зробили за 20 років незалежності. Ми повинні сьогодні діяти, навчаючи молоде покоління любити свою Батьківщину, виховуючи патріотичний дух, щоб змінити наше майбутнє».

1Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих героїв. Відтак, слово мали: історик, ініціатор й організатор археологічних розкопок на території Стрийської тюрми влітку 1990 року, (до речі двоюрідний брат загиблого Дмитра Грицая – Генерала-Хорунжого, начальника Генерального штабу УПА) Роман Грицай; голова товариства «Меморіал» та співорганізатор розкопок на території колишньої тюрми Йосип Грищук та Зеновій Медюх – співорганізатор і учасник розкопок. 

2У 1990 році в результаті розкопок на території колишньої Стрийської тюрми було знайдено 255 кістяків, з них 96 без голів. Хроніку минувшини докладно виклав нині покійний Михайло Мандрик в книзі «Стрийська Бастилія», яка вийшла друком у 2005 році. Цього ж 2року, 19 червня, було урочисто відкрито Меморіальний комплекс «Борцям за волю України». З тих пір, двічі на рік: у червні та останньої неділі листопада, на подвір’ї колишньої тюрми проходять велелюдні зібрання, священики різних конфесій проводять Молебень, громада вшановує невинно закатованих жерв енкаведистського свавілля.

А починалося все навесні 1990 року, коли Стрийська міська рада та історико-просвітницька організація «Меморіал» звернулись до Стрийської міської прокуратури за дозволом на проведення розкопок на території колишньої тюрми. У першій половині червня 1990 р. Стрийська прокуратура (прокурором тоді був Тарас Костур) все-таки дала дозвіл на розкопки. Факт злочинів НКВД у тюрмі підтверджувався, хоч довгі роки комуністична влада переконувала, що злочини у тюрмах — це справа рук німців разом з українськими націоналістами. 18 червня 1990 р. було прийнято звернення Стрийської об'єднаної ради до обласної прокуратури про порушення кримінальної справи щодо масових знищень в'язнів у колишній Стрийській тюрмі 1941 р. Разом з тим голова об'єднаної Ради народних депутатів Роман Шрамов’ят видав розпорядження про утворення комісії для допомоги у розслідуванні цієї кримінальної справи. До неї увійшли Володимир Чабан — голова комісії, Іван Туринський — заступник голови комісії та п’ять членів комісії: Євген Темник, Роман Грицай, Микола Мазур, Нестор Бордуляк, Катерина Осташ.

1Нова влада на цей час домоглася ліквідації спецшколи для неповнолітніх дівчат-правопорушниць, які перебували у головному корпусі колишньої тюрми. Розкопки очолив історик Роман Грицай. І хоч обласна прокуратура всіляко затягувала процес слідства та експертизи, передавала справу на розслідування військовій прокуратурі, розкопки все ж проводились. Влітку 1991 року було впорядковано місце масового поховання. На території тюрми споруджено підземний саркофаг-гробницю, куди покладено останки жертв НКВД. На стіні, під якою закопані жертви, висічено у тиньку (штукатурці) великий хрест, обкладений стелами з рельєфним зображенням мучеників. Навпроти, на землі, лежить такої ж величини хрест на низькому п'єдесталі з чорного мармуру. Це захоронення відбулося у червні 1991 р. Тоді на поминальну панахиду, яку відправив отець Йосафат, зібрались тисячі жителів Стрийщини.

Братську могилу на цвинтарі в м. Стрию також впорядковано. За кошти міського бюджету та пожертви громадян, за проектом архітектора Дарії Михаць споруджено меморіальну каплицю з центральним надписом «Пом'яни їх, Господи, у царстві Твоїм», а під ним слова: «Жертвам комуністичного терору 1939 — 1941 рр.». З трьох інших боків сумне: «Вічна їм пам'ять». Під невеличким куполом каплички — підвішано Пам'ятний дзвін.

Завершився цьогорічний мітинг-реквієм спільним виконанням гімну «Боже Великий, Єдиний».

1 1 1 1

Більше фото...

Наталка БУДИНКЕВИЧ 

Сайт Олега Канівця

 

f

 

youtube